Візитівка міста  Історія  Символіка  Фотогалерея  Міста-партнери
  Міська громада       Економіка міста       Міська інформація
        Громадські організації
        Політичні партії
        Релігійні центри міста
        Духовність
        Соціальні служби
        Видатні земляки
          Економічний розвиток міста
        Міський бюджет
        Фінансові установи
        Основні підприємства
        Інформація для підприємців
        Пропозиції для інвесторів
          Міський голова
        Міськдовідка
        Дозвільний та інформаційно-сервісний центр
        Засоби масової інформації
        Мапа мiста
        Міський форум
           
     МІСЬКІ НОВИНИ
12-05-2014

Ковель : Добрий Дух Волині

Спогад про Анатолія Суліка

 

На Вічну варту відійшов Анатолій Сулік.



Для держслужбовців та співробітників – Опікун місць пам’яті, для лодзян та харцерів – Дух Волині, а для друзів – просто Анатолій.





Сталося те, чого ми протягом кількох років побоювалися, проте одночасно не підпускали думок про це.



Скільки разів, блукаючи по кладовищу в Ковелі, ми зустрічали людину, всю у вапні та цементі, котра вітала нас словами: «Aaa, добрий день. Що вас сюди привело?».



Скільки разів, їдучи з наступною екскурсією по Волині, ми вислуховували безкінечні співучі розповіді про кожну місцевість, котру ми проїжджали?



Скільки разів, працюючи разом, ми захоплювалися результатами справ Його рук і розуму?



Скільки разів він розповідав своїм гостям про харцерів, про молодь з Добровільних робочих загонів, про оновлені та відновлені з небуття кладовища і пам’ятки культури?



Скільки разів зі сльозами на очах ми прощалися, залишаючи Його з нерозлучним велосипедом на роздоріжжі волинських шляхів?



Скільки разів...? Скільки разів...?



І чому, плануючи кілька тижнів тому нашу діяльність на цей рік у гостинній, як завжди, оселі Анатолія, ми не передбачили того неминучого, котре наближалося так швидко? Ми сиділи на кріслах, а Анатолій на своєму стільчику. Із безлічі папок, котрі лежать десятках полиць Його приватного архіву, він виймав документи і матеріали, які цікавили нас. І, торкаючись кожної теми, несподівано починав цікаву, багату на подробиці розповідь.



І наше захоплення Його знаннями та орієнтацією.



І чай, котрий ми пили зі склянок з металевими вушками.



І мрії про цьогорічний табір.



І плани, плани, плани.



І на завершення – усміхнене обличчя Анатолія, коли він зачиняв двері своєї оселі. Вітання для всіх знайомих і друзів та запевнення, що Він завжди чекає на нас.



Що ж сказати на це? Чекай, Анатолію.



Будь упевнений, що ми прибудемо.



Своєю роботою, відданістю, ангажуванням і впертістю Ти заслужив на нашу Пам’ять і Шану.



Під час табору в Костюхнівці ми запалимо лампадки та приспустимо наші харцерські прапори.



І так буде щороку.





Бо відійшов наш Друг.



Бо відійшов справжній Поляк.




БО ЦЕ БУВ ВИДАТНИЙ ПОЛЯК.
 

 

[версія для друку]
[обговорити на форумі] [підписка на розсилку]
   Гуманітарна сфера
  Освіта та наука
  Охорона здоров'я
  Культура
  Історичні пам'ятки
  Спорт
   Сервіс та відпочинок
  Торгівля
  Транспорт
  Готелі
  Туризм
  Ресторани/кафе/бари
Українські міста
в Інтернеті


Громадська організація
Українські міста в Iнтернеті

Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика

Курсы валют
Курсы валют
Курсы валют








TyTa